Фрідріх Ніцше у своїй книзі «Весела наука. Зла мудрість», сказав одну таку фразу: «Ну хто знає це кохання, хто його пережив? Його справжнє ім’я – дружба.» А хтось іще, вже не пам’ятаю, хто, сказав, що «Дружба – це любов без крил»…

  У цій своїй замітці під назвою «Все, що називається коханням», Ніцше наголошує на тому, що поняття любов було виведено із статевого кохання та жадібності. І що любов символізує собою егоїзм.

   Я ж вважаю, що взагалі ніякої любові не існує. Так, є якесь почуття, яке ми звикли звати любов’ю, але все, що ми маємо ми взагалі придумали собі самі. Я вважаю, що любов – це взагалі нормальне почуття, якщо воно підкорене мозку, а якщо не підкорене – це статеве тяжіння. Це моя думка. І не треба зразу думати, що у мене тут з коханням не склалося чи я взагалі ніколи не закохувалась. Але ж батьків ми любимо? Так, я відчуваю до них любов, межуючу з боргом. Отже, це, поняття яке можна розтягнути і вийде так: Любов – тому що так треба, тому що звикли, тому що не можемо без ( тієї людини, бо годувала нас, вислухувала нас; ведмедика, бо з дитинства сплю з ним; університету, бо щось таки в ньому Є і це саме Є і дає нам змогу зрозуміти, що це Теперішній час, і якщо його, цей час, зробити, минулим, то ми і відчуємо щось дивне та ностальгічне «порожденное ложными ребрами души»- як сказав 1864 року Пьяцці Сміт, бо у мозку відображається чітка картина того Є і коли вона руйнується, то під дією нервових імпульсів кров прискорено тече до серця і воно починає битися сильніше. Потім – помутніння мозку – ЯК??? Без мене щось змінилося? Чому? НЕ хочу! – це вередування можна порівняти з  ревнощами( Вона? Зустрічається з ним? БЕЗ мого відома? Не сказала…МЕНІ?). В даному випадку просто чіпляється «Я» особистості. Саме тому, мені здається, Ніцше і писав, що любов символізує егоїзм.

    А ті, хто пишуть, що про це можна дізнатися тільки зі свого досвіду – помиляються, адже , для кожного він свій , цей досвід. От і залишається нам перестати сперечатися і таки визнати, що «і все таки він існує: Снікерс з лісовими горіхами»…..Це так само ж очевидно, що слово ЛЮБОВ Є, а почуття назване ним у кожного виявляється по різному. У декого воно доходить до абсурду( бо у наш запалений мозок влилася думка, що кохати потрібно) , а дехто взагалі не визнає це  почуття до іншої людини, але і визнає це.

   В одній психологічній книзі, поняття це визначається так. Любов –це «интенсивное, напряженное и относительно устойчивое чувство субъекта, обусловленное сексуальными потребностями и выражающееся в социально формируемом стремлении быть своими личностно значимыми чертами с максимальной полнотой представленным в жизнедеятельности другого (см. Персонализация) таким образом, чтобы пробуждать у него потребность в ответном чувстве той же интенсивности, напряженности и устойчивости.» І знову, в центрі думки лежить статевий контакт. Отже, Любов це не що інше, як тільки придумане нами почуття, яке своїм чином і здатне прикривати істинну причину речей. Людина або втрачає розум заради оволодіння іншою людиною і готова на все ( тому психологи і пишуть, що справжнє кохання триває 2-3 роки) або «закохується» тому що так вимагає суспільство. Спочатку, в останній ситуації, людина звикає поступово, а потім вже настільки, що її просто починає «ламати» , якщо щось іде не так, щось порушує порядок денний. Це таке собі виявлення простого людського егоїзму.                   

     Я не знаю визначення кохання, бо для кожного воно своє. Так само , як і ідеал для кожного свій. Не має ідеальної людини, бо ніхто не знає, яка це саме ідеальна людина. Вона така, якою ми її собі ввижаємо – або продиктована суспільством, або забута часом і втрачена у несвідомості. І ніхто не каже, що це правильно. Ніхто і не знає, що саме правильно. Для того світу, в якому ми живемо і може бути правильним, але ми самі собі установили якісь канони та стереотипи на основі них виникли. Але так буде доти, доки на все це не прол’ється психічне світло, яке і зробить видимим те незрозуміле, що ховається у нашій свідомості. А там точно сховане дещо, до чого ми поки що не дійшли і навряд чи дійдемо , якщо і надалі думатимемо, що краса – це загублене у всесвіті абстрактне поняття, яке має тільки дві гілки: духовну і зовнішню. Краса, це , у першу чергу, необ’єктивна категорія, а зовнішність – це тільки враження.

       Тому, для когось , любов –це «ось Землі», для когось « вода для ґрунту», для декого – невиліковна хвороба( хоча я саме вважаю такою хворобою – нахабство), а для декого – «брєд сівой кабили». Тому, ця любов, або є смислом життя, але в такому випадку, я б сказала,не життя, а існування. Або взагалі вона є тільки абстрактним поняттям, на якому не акцентуються думки. Із крайності в крайність…

     Але, що його поробиш, так воно, Життя, зміст якого неможливо осягнути. Це або жити, щоб померти, або померти раз, щоб народитися знову. Життя прямує до смерті, але ніхто не знає, чи смерть є кінцем кінця а чи кінцем початку без кінця. Це правда. Але не  « все правдиве є істина», як сказав Клімент Александрійський.

   Висновки, тому, кожен робить для себе. Я свою думку висловила.

Ініціація

Ніч, закрилося вікно

Ти чекаєш одного

Коли ж прийде воно

Те несподіване кіно

                                 Твого життя.

Б’єшся знову об заклад

Але це вже занад

Це станеться навряд

Цей логарифм веде назад

                                          До вороття.

Береш у руки жолоб Долі

Але вона рветься на Волю

Не зміниш ти своєї Ролі

Хоч вирвеш час із коренем-доволі!

                                                          Зупинись!

Не рахуй абстракцій суми

Не рви частини плаючої туги

Зв’яжи вузлом усі потуги

Віддай життя Богам у руки

                                              Спішись!

Ключі у море барвів викинь
Плети із Слова довгий тин

Бери вінець чесноти й линь

Ножа неволі долі кинь

                                        Роди.

Пусти у серце промінь світла

Не думай, де б почуття ті діти

Плинь вгору, до мети іди

Неси жевріючу стежину ти

                                              Туди….

Стерво

Кріз субстанції  майутніх посягань

у вир думок тебе різких кидає

ти стала стерво - воздадуть ще й дань,

за те, що хоч хтось це роздоріжжя об’єднає

Ти стала стерво і ріжеш без ножа

Слова ті кромсають сильніше льоду

Чому ж бистріш тоді росте трава??

ТИ стерво? НУ і що - тепер це входить в моду))))

Когда все погружается во тьму, а ты сидишь на крыше в селе и пытаешься зайти в аську с КПК и у тебя ничего не выходит, наступает период Всемирного посылания всего и вся. После того, как ты закончил выстраивать 12-этажные дома из не весьма литературных слов, ты спускаешься на землю, в надежде выпить горячего кофе, который ты так привык пить в городе, но вместо этого, не находишь даже намека на него…..До того ты поругался с мамой, ибо с даты твоего рождения началось нескончаемый полет каком вниз по канализационной трубе….Но никто не хочет этого понять, ибо некоторым дано от природы доить коров с радостью пожравшего младенца, а некоторые умирают от одного взгляда на навоз и не могут и секунды прожить без электрочайника. Так трудно понять, разве что все люди разные. Что есть в мире еще и животные и они туже другие….Адин-адин! Отаке!....Только некого атаковать, аднака….

А если ты еще от природы обладаешь немалым умом и нехилой внешностью….

Если бы ты умел рисовать, ты бы нарисовал себя, скорее всего. Но ты не умеешь, хотя чувство превосходства разрешает тебе сделать это. Ты чувствуешь себя выше обычных людей, хотя и сам ты обычный человек……Если да, то ты какой-то шизоидный тип и пошел ты на три веселых цифры: 666.

Ты гот?

Нет. Ты просто мнишь себя высшим существом, почему –то считаешь, что вампиры и есть высшие. И ты готов, о ДА, конечно готов, спуститься этим самым каком вниз в канализацию и искать там приключений на свой «как»…Успешно?

В твоей голове разогревается, как пицца в микроволновке, сюжет о том как тебя попросили провести твою учительницу по украинскому сквозь квартал сомнительных бродяг. И все преклоняются перед тобой и пропускают вас с  учительницей и ты наконец думаешь, что вот! Тебе обеспечены 12 баллов по экзамену, если, конечно, вам удастся выбраться оттуда живыми….Ведь вампиры нападут на вас и один будет знать тебя и скорее будет влюблен в тебя.

Но он будет полным гадом и скотом и тебя будут раздирать сомнения, относительно него в том люке, в той заброшенной канализации с крысами и вампиром-блондином, которого скорее всего зовут Даган и вероятнее он немец, смешанный с греком. На вас нападут, но он вступится и все упадут в обморок, что он тебя знает и конечно же, даже если ты уже в универе или на работе, тебе поставят по всему пять! И ИЛИ возьмут на высшую должность директором, потому что ты спасешь кому-то жизнь….

ВАХ, как благородно. Вероятнее всего так скажут они. А ты опустишь глаза и будешь ломаться, когда вампир захочет тебя поцеловать (или вампирша, если ты ОН)…Ну поламаешься немного, для приличия и дашь себя поцеловать….Ну а там, когда ты будешь круглым отличником, можно и запустить побольше приключений в твою канализацию, то есть жизнь…

Ууууууууууу…..ай вона тач зе скай! УУУУУУУУуууууууууууу…..ай вона флаинг со хай…….

А еще я хочу чуть-чуть ласковых солнечных лучей, повернутых на 90 градусов и меланхолии……смотрела старыйо фотки….Катруся ,итого, поменялась толькно морально. Мо чуть внешне…но морально – да.

Надоедает терпеть со временем….никто не виноват. Все одинаково смертны…..

Уууууууууу….ю ноу беттер, дедди…..Ю беттер стап зе сынгс ю ду…Ай эйнт лаинг.

Ненавижу предательство. Хочется чуть простоты душевной….и немного красивых действий….без спел он ми ор он ю….

Мир заполонили не буратины…мир заполонили ХУЖЕ.  С каждым днем вырывают корни миллионов жизней деревьев и душ людских…чем одна древесина хуже другой? Неужели социальным сортом? Или видом блюда, с налитым на него соусом смерти? Чем один командор профессиональней другого, если на каждого истребителя насекомых найдется свое?

Оуоуоуоайэ…ововууээйэйэй……..Фри….ту мени фри йирс ар гоинг даун.

Гуляешь улицами Киева…ездишь его транспортом и по немного замечаешь, что один водитель из ста будет общительнее и добрее предыдущего….Но все они любят лишь две вещи – свой транспорт и деньги…Так чем политик хуже водителя?

……обрывки фраз……

……..красная свечка……

Фри вейз ту……

Гяур, Улыбка, Выбор, Секс, Деньги, Интернет, Апельсин, Банан, Пакет, Радость, Мусор, Желтый, Яд, Продажа, Время, Ветер, СТИХЛО……………..

И снова игра, Игра, ИГра, ИГРа, ИГРА, ИГРААААААА………ОПЯТЬ, ОПЯТЬ…. Настигающее, как призрак повозку чувство лжи….из смеха…Честно, один Черт, вся ваша эта система, и вся ваша вермишель. Верьте мне.

Это все восприятие. Оно разное. У всех. А все как один, и как миллион…Так сколько же Всех?

Фри……

И порватая бумага, озеро и запах гари. А кругом – мертвые души правды, надежды, любви и может даже ненависти……И ПРОПАСТЬ, Пропасть над тишиной бессмертия.

А потом, потом будет время и ты поймешь, как это все дешево, если мерять деньгами, и насколько низко, если моралью….И тогда ты скажешь не преусловутое ВСЕМ спасибо – все свободны, а спокойное и уверенное, Мне спасибо, я свободна…..напрягайтесь дальше сами=)

Кому какое слово поможет понять интерпритацию явления сюрреализма наравне с однокрилым маятником времени, который отсчитывает малюсенькие фигурки химического состава жизни? Для меня это слово – ВЕЧНОСТЬ. Вечность, летящяя в прстранственном понятии Вселенной, изгибающияся от ветров разума, что заносят ее в безудержный смех изо кривого рта предателя короля.

Іду я знач по вулиці! Тут – бах! Мисля в голову стукнула! Надо достать ДЄНЬГІ! Бо я хочу собі ті аццькі бріджи, ходити цьою зимою…Дєнех нема. Вірніш є, алє удома, лежать собі у кошелі, а кошель у сумці – короче, зашибісь, як весело!

Іду, думаю, тут – бац! Перехожу дорогу, а по ту сторону, чорті шо – НОВЕ ЖИТТЯ. І ти вступаєш обома ногами, у те шо там=) І думаєш, вже нє про ДЄНЬХІ, а про те шоб не здохнуть на одній із вулиць міста. Міста, в якому ти живеш, так…Живеш саме, а не сущєствуєщь! Я підхожу до вітрини- я розумію. Якшо ти шось хош в цьому Житті, ти просто підходиш і берьош голими руками.

Наступного дня, я вже з баблюсіками, але бриджів нема! ІТІТЬ!!!

Ви запитаєте, чи втратила я свій шанс? Ні, адже там я знайшла, ті шо мені сподобались більше і були вони файніші за попередні, та дешевші…Хоча із браком…Але ж , ніхто не знає, так? А якщо ніхто не знає, то і не втовче тебе у дірьмо….Живімо тихо))))))

-Мы рисуем Черные Цветы БЕЛЫМ-

«Убей себя АП СТЄНУ»

«Пади повесся»

«Хуякс»

«Жиииизнь гааамнооо»

«Ипаццо!»

…..

Итак до бесконечности. Ведь «интернетные» выражения ужо вовсю гуляют и в повседневной жизни…

Они «забанили» умы людей, делая кашу вместо мозга, готовую расплавить даже самый стойкий метал….

Что ж…Никто и не говорил, что эволюция будет длиться вечно, да , как в прочем, никто и не говорил, что это ужо деградация пошла)…Подумаешь, все прутся от Пушкаридзе и кончают от одного вида на Каулитцов или орут грязные песни Аврилки, ибо она сама говорила в одном из интервью, что не любит мыться)))

ХА!

А по большому счету – все прекрасно…В мире столько информации , что человек, если, дай Бог, знает хотя бы три процента – УЖО ВУНДЭРКИНДЕР…

Спросите себя, а сколько вы процентов знаете?

Ладно, можете не отвечать, разрешаю….Это глупо…А не глупо высчитывать, сколько стоит твой труп??? Зачем сейчас, ведь по Ньютону в 2060 мы все умрем, кто за нас потом деньги заплатит, а?

Или , возможно , МЫ ВСЕ верим, в то что в Судный День все мертвые , в непривлекательно разлагающемся виде, восстанут и понесут свое наказание? Представьте красавицу МЭрилиН МонРо , с разлагающимся телом, без носа и с червями вместо волос….КРАСИВО???

Так, какую же мы красоту сейчас ценим?

Зачем делаем из себя шаблоны? Если каждый человек – личность?....

Если каждый человек – это уже ЖИЗНЬ?

Большая, красивая, веселая, каждый выбирает ее сам…но всем правят деньги и секс…

А дальше что?...

А дальше…дальше…все будет, как и прежде, разве что я и ты состаримся))))))

Эх…Все же, люблю эту ЖИЗНЬ….

А ты?

Писане рік тому

Хотілося б сказати декілька слів про те, у чому ми стоїмо обома ногами. Якщо ви щось подумали, прочитавши перше речення, то зрозуміли, що мова йшла про ЖИТТЯ. Життя, яке нам так важко зрозуміти та осягнути. Кожен вбачає у ньому якийсь ще зміст крім головного - жити. Але ми самі установили собі якісь канони і свято в них віримо. Придумуємо собі ідеали. Але хто знає, що таке справжній ідеал? Адже для кожного він свій. 

І так буде доти, доки на все це не прол’ється психічне світло, яке і зробить видимим те незрозуміле, що ховається у нашій свідомості. А там точно сховане дещо, до чого ми поки що не дійшли і навряд чи дійдемо , якщо і надалі думатимемо, що краса – це загублене у всесвіті абстрактне поняття, яке має тільки дві гілки: духовну і зовнішню. Краса, це , у першу чергу, необ’єктивна категорія, а зовнішність – це тільки враження, до яких ми так прагнемо. Ми навіть і не розуміємо, яких вражень нам бракує і тицяємося туди-сюди, як сліпі котятя, намагаючись побачити вихід.

Але, що його поробиш, так воно, Життя, зміст якого неможливо осягнути. Це або жити, щоб померти, або померти раз, щоб народитися знову. Життя прямує до смерті, але ніхто не знає, чи смерть є кінцем кінця а чи кінцем початку без кінця. Це правда. Але не  « все правдиве є істина», як сказав Клімент Александрійський. Висновки, тому, кожен робить для себе. Я свою думку висловила.

Злобкувате прістрастіє до Поців ібн Хаттабичіф.

Кожного дня він відкриває свої очі…під розтягнутими віями ми знаходимо два бездумних, занепалих і алькохольнозобов-язаних випучених ока. Вони безумно починають вращятися по круговій стрільці, начебто наздоганяючи утрачений у пошуках ідіотизму час. Але час наздогнати могла тільки аліса, іншим цього не дано, бо, як не крути ми не живемо в театрі абсурду. Ми не зможемо повернути час, щоб самим зав-язати обув, коли зелені феї кружляють перед очима, застилаючи простір реального амфіладою оніричного скепсису та таємної недовіри до всього сущого, що є на небесах. ДАААААА! Але  одна людина може на це просто забити і поглинути у дальнєйшеє поєданіє продуктаф потрєбленіє, прежовуючи при цьому цигарку, як докори сумління, що вже давно є проданими з латексними презервативами «Лєнін ЖИФ». Або навіть одолженими у борг, за п’ять рубасів потом отданних. Але не тільки срєдства виживання затстлали Поцу мозок. Не тільки дим та алкоголь виколов йому дюрочки в черепній боксі, що з неї повитікало(АБО НІ) все сіре вєщество. Якщо не повилітало – то ця людина Вищий Поц. Щоб краще зрозуміти, що це таке – Вищий Поц або Поц Сапієнс, поясню визначенням.

ВП або ПС – це істота найвищої касти серед азерс Поцс, яка уберегла свою боксі від пневматичного ружжя, або пожертвувала своїм задом заради майбутнього неблагополуччя нації. ЧИ коротко – Національний Неприбутковий Представник Лігі Поцо-Ідіотів.

Отже, не тільки вищеназвані употребляємиє продукти ВОСКРЕСИЛИ обичну людину і зробили з неї ПС або ОБИЧНОГО П. Моральний занепад культури та (ЯК ЦЕ НЕ ДИВНО) парадного будинку, де проживає Поц, теж відіграє свою роль. Так, саме парадне із зламанним кодовим замком, смітником забитим пиллю та півнимі бутилками на сходинках притону для кожного з Поців.

Та із Поців є певна вигода нам, прости смертним НЕПОЦАМ. Ібо всі Поци є Хоттабичями! Вони вміло створюють дві реальності. Знаєте метод в педагогіці? Сам спіздєф і сам повєріл. Так із Поцами-Хоттабичами. Іноді, вони плутаються у тій чи іншій ( ні в коєму разі не оніричній) реальності. Але з Поцами Сапієнс такого не буває. Вони іскусно створють буфонаду на тлі червоної арени, навіть не підозрюючи, що хтось може бачити арену. А на арені, так чи інакше, кожен є і загнаним в кут тигром і дресувальником коней…..